Психологічна
Як уберегти дитину від насильства?Тема насильства, на жаль, залишається актуальною в наш час, оскільки має прадавні психологічні, ментальні та історичні корені. У народі не раз можна почути «Б'є - значить любить», «Дітей люби, а за прутину держи», «Люби, як душу, труси, як грушу», «Серцем люби, а руками тряси». Чи справді насильство є невід'ємною частиною сімейного виховання? Насправді, насильство - найбільш розповсюджена форма порушення прав людини. Зазвичай найбільше від насильства страждають жінки, діти та люди похилого віку. Найбільш складним для протидії є домашнє насильство.За статистикою, яку оприлюднили під час голосування за Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», понад 3 мільйони дітей в Україні щороку спостерігають за актами насильства у сім'ї або є їхніми вимушеними учасниками, а майже 70% жінок піддаються різним формам знущань і принижень. Діти скривджених матерів у 6 разів більше схильніші до суїциду, а 50% - до зловживань наркотиками. Майже 100% матерів, які зазнали насильства, народили хворих дітей - переважно з неврозами, заїканням, енурезами, церебральним паралічем, порушенням психіки.Домашнє насильство - причина 100 тисяч днів госпіталізації, 30 тисяч звернень до відділів травматології, 40 тисяч викликів лікарів. Водночас, лише 10% постраждалих звертаються про допомогу.Насильство над дітьми - це широке поняття, яке включає різні види поведінки батьків та опікунів, інших родичів, вчителів, вихователів, будь-яких осіб, які старші або сильніші. Жорстоке ставлення до дитини і нехтування її інтересами можуть мати різні види і форми, але їх наслідками завжди є серйозний збиток для здоров'я, розвитку і соціалізації дитини, нерідко й загроза її життю чи навіть є причиною смерті.
"Розрізняють чотири основні форми жорстокого поводження та зневажання дітей:
Фізичне насильство - дії або відсутність дій з боку батьків або інших дорослих, що шкодять здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Це можуть бути тілесні покарання, удари долонею, стусани, опіки, задушення, грубі хапання, штовхання, плювки, застосування палиці, паска, ножа, пістолета.
Фізичне насильство - це також і залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропонування їй отруйних речовин або медичних препаратів, які викликають одурманювання (наприклад, снодійного, не виписаного лікарем), а також спроби задушення та потоплення.
Фізичне насильство - це фізичний напад (катування), воно майже завжди супроводжується словесними образами і психічною травмою.
Ознаки фізичного насильства:
• синяки або поламані кістки;
• відбитки предметів/предмета;
• синець або поріз, якому немає пояснень;
• залисина;
• боязнь дорослих, особливо батьків;
• агресія;
• боязнь фізичного контакту, такого як рукостискання, обійми, будь-якого дотику.
Сексуальне насильство або розбещення дітей та інцест - це будь-які сексуальні стосунки/взаємодія з дитиною, в яких дитина використовується дорослим або іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб.
Ознаки сексуального насильства:
• таємність;
• надмірна зацікавленість чи обізнаність у сексуальній темі та предметах, що з нею пов'язані;
• надмірний прояв уваги до всього, що пов'язане з сексуальною темою;
• побоювання певної людини чи члена сім'ї;
• надмірна піддатливість;
• агресія;
• біль при сечовипусканні;
• ускладнення при ходьбі чи сидінні;
• нетримання сечі;
• свербіж, висипи, синці, кровотечі, біль.
"Психологічне (емоційне) насильство - це постійні або періодичні словесні образи, погрози від батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження людської гідності, звинувачення в тому, в чому дитина невинна, демонстрація ворожості, нелюбові. До цього виду насильства належить також постійна брехня, обман дитини (внаслідок чого вона втрачає довіру до дорослого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям. У психічному насильстві можна відокремити вербальне та емоційне насильство. Вербальне (словесне) чиниться у разі критики і докорів буквально за кожний вчинок. Емоційне насильство може відбуватися взагалі без слів за допомогою міміки, пози, поглядів, інтонації.
Ознаки психологічного (емоційного) насильства:
• відставання у порівнянні з однолітками у фізичному та соціальному розвитку;
• порушення мови, сну, прийому їжі;
• систематичне повторювання дій, зокрема - розкачування, смоктання пальців, кусання;
• відсутність зосередження та уваги;
• відсутність інтересу чи емоцій;
депресія або віддаленість;
• агресія.
Зневага (нехтування) інтересами і потребами дитини (або економічне насильство) - відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній допомозі з боку батьків чи осіб, їх що заміняють, у силу об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без таких. Типовим прикладом зневажливого ставлення до дітей є залишення їх без догляду, що часто призводить до нещасних випадків, отруєнь та інших небезпечних для життя і здоров'я дитини наслідків.
Ознаки фізичної занедбаності (незадоволення основних фізичних потреб дитини в їжі, одязі, гігієні, житлі):
• брудний та пошкоджений одяг, невідповідний до сезону;
• безсоння;
• недотримання гігієнічних норм;
• медичні проблеми, які не піддаються лікуванню;
• ховання або крадіжка їжі;
• відсутність або низький рівень соціальних навичок;
• бездоглядність;
• нездатність до навчання, невідповідність розумових здібностей віковим нормам.
Слід наголосити на тому, що діти, які зазнали різного роду насильства, самі стають агресивними, що найчастіше виливається на більш слабких: молодших за віком дітей, на тварин. Часто їхня агресивність виявляється в грі, часом спалахи їхнього гніву не мають видимої причини. Деякі з них, навпаки, надмірно пасивні, не можуть себе захистити. І в тому, і в іншому випадку порушується контакт, спілкування з однолітками.
Розрізняють наближені та віддалені наслідки жорстокого і недбалого ставлення до дітей.
До наближених наслідків належать фізичні травми, ушкодження, а також блювота, головний біль, втрата свідомості, характерні для синдрому струсу, що розвивається в маленьких дітей, яких беруть за плечі і сильно трясуть. Окрім зазначених ознак, у дітей під час цього синдрому з'являється крововилив в очні яблука. До найближчих наслідків належать також гострі психічні порушення у відповідь на будь-який вид агресії, особливо на сексуальну. Такі реакції можуть проявлятися у прагненні кудись тікати, сховатися або глибокій загальмованості, зовнішній байдужності. У будь-якому випадку, дитина охоплена надзвичайним страхом, тривогою та гнівом. У старшому віці можливий розвиток депресії з почуттям власної нікчемності, неповноцінності.
Віддалені наслідки - це порушення фізичного і психічного розвитку, соматичні захворювання, особистісні та емоційні порушення, соціальна невлаштованість.
НА ЗАМІТКУ БАТЬКАМ.
ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА ЖЕРТВОЮ ЦЬКУВАННЯ
ЯК ПОВОДИТЬСЯ ДИТИНА:
Вона не хоче йти до школи, стала замкненою, має низьку самооцінку, майже весь час хоче бути сама, зазвичай не має друзів.
Діти, які піддаються насильству, відчувають, що їх залякують. Тому вони можуть (особливо, якщо в родині кілька дітей) брехати або ж обмовляти сестру-брата, аби побачити реакцію батьків і уникнути покарання. Вони також можуть забуватися у віртуальній реальності чи губитися в комп'ютерних іграх, або ж в просторах інтернету.
ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ:
- Звернутись із заявою щодо вчинення булінгу по відношенню до дитини до керівника закладу.
- Пояснити дитині, до кого вона може звернутись по допомогу .
- Якщо вирішити проблему на рівні школи не вдається, то звернутись до поліції.
Батькам жертви булінгу потрібно постійно говорити про особисті кордони. Як правило, жертвами булінгу стають ті діти, які не вміють будувати власні кордони. Тобто діти можуть не розуміти, що їм потрібно робити, коли на них починають кричати, і як на це реагувати. Потрібно бути сміливим, аби ці кордони озвучувати, наприклад: "Не кричи на мене! Мені це не приємно", "Не чіпай мене!", "Я не дозволяю мене торкатися!" і тому подібне. Дитина повинна розуміти кордони свого тіла і своїх емоцій, за які не можна переступати іншим.
За словами фахівців, батькам потрібно показати своїй дитині, як словами можна домовитися з кривдником і знайти в нього слабкі сторони, аби у подальшому такі випадки не повторювалися
Батькам важливо не втручатися в стосунки чужих дітей і не робити їм зауважень. Ви можете повідомити про проблему батькам цієї дитини і вони вже мають розбиратися із ситуацією.
Батькам, в обох випадках, потрібно звертатися до психолога. Або ж є варіант звернутися до соціальних служб, які допоможуть впоратися з конкретною проблемою, чи то в школі, чи в сім'ї.
Притча про двох вовків
Колись давно старий індіанець відкрив своєму онукові одну життєву істину.
- Кожна людина постійно веде внутрішню боротьбу. Це відбувається тому, що в всередині нас живе два вовки - почав мудрий індіанець.
- Як два вовки? - запитав маленький хлопчик, чиє безневинне обличчя світилося непідробною цікавістю.
- Один з них є Злом! Це страх, гнів, заздрість, образа, гординя, жадібність, его, підлість, зарозумілість, жалість і почуття провини.
Але інший вовк - це Добро! Радість, мир, любов, надія, м'якість, милосердя, щедрість, істина і віра! - сказав старий індіанець.
- А ... Який вовк перемагає, дідусю? - запитав хлопчик. Його очі були наповнені хвилюванням.
- Завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш! - посміхаючись, сказав, мудрий дідусь.
Метафора «Батько та син»
Якось один чоловік повернувся пізно додому з роботи, як завжди втомлений і знервований та побачив, що на порозі його чекає п'ятирічний син.
- Тату, можна в тебе щось спитати?
- Звичайно, що сталося?
- Тату, а яка в тебе зарплатня?
- Це не твоя справа! - обурився батько. - І навіщо це тобі?
- Будь ласка, ну скажи, скільки ти отримуєш за годину?
- Ну, взагалі, 500. А що?
- Тату, - син подивився на нього знизу вверх дуже серйозними очима.
- Тату, ти можеш мені позичити 300?
- Ти запитував лише для того, щоб я дав тобі грошей на якусь дурну іграшку? - закричав той. - Негайно йди до себе в кімнату і лягай спати! Не можна ж бути
таким егоїстом! Я працюю цілий день, страшенно втомлююсь, а ти себе так поводиш.
Малюк тихо пішов до себе в кімнату і закрив за собою двері. А його батько продовжував стояти на порозі та обурюватися проханням сина: „Та як він сміє питати мене про зарплатню, щоб потім попросити грошей?"
Згодом він заспокоївся і почав роздумувати: „Може йому й дійсно щось дуже важливе потрібно купити. Та грець з ними, з тими трьома сотнями, адже він у мене ще ні разу не просив грошей".
Коли батько зайшов у дитячу кімнату, його син уже був у ліжку.
- Ти не спиш, синку, - запитав батько.
- Ні, тату, - відповів хлопчик.
- Я, здається, тобі дуже грубо відповів, у мене був важкий день, просто зірвався. Пробач мені. Ось тримай гроші, які ти просив.
Хлопчик сів на ліжку та посміхнувся.
- Ой, тату, дякую! - радісно вигукнув він.
Потім хлопчик заліз під подушку і дістав декілька зім'ятих банкнот. Його батько, побачивши, що в дитини вже є гроші, знову обурився. А малюк склав всі гроші разом, ретельно перерахував купюри і подивився на батька.
- Навіщо ти в мене просив грошей, якщо вони в тебе вже є? - пробурмотів той.
- Тому що в мене було недостатньо. Але тепер мені як раз вистачить, - відповів хлопчик. - Тату, тут рівно 500. Можна я куплю годину твого часу? Будь ласка, прийди завтра з роботи раніше. Я хочу, щоб ти повечеряв разом з нами.
Правила покарання Володимира Леві
• Покарання не повинно шкодити здоров'ю дитини - ні фізичному, ні психічному. Більше того, покарання повинно бути корисним.
• Якщо є сумніви, покарати чи ні, не карайте. Навіть якщо вже зрозуміли, що надто м'які, довірливі й нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок».
• За один раз - одне. Навіть якщо провин велика кількість, покарання може бути суворим, але тільки одне за все одразу, а не по одному за кожну провину. Салат із покарань - страва не для дитячої душі! Покарання - не за рахунок любові, щоб не трапилося, не обмежуйте дитину в схваленні й нагороді на які вона заслуговує.
• Строк давності. Краще не карати, ніж карати з запізненням. Покарання із запізненням навіюють дитині минуле, не дають стати іншою.
• Покараний-пробачений. Інцидент вичерпаний. Сторінка перегорнута. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!
• Без приниження. Щоб не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною, як перемога нашої сили над її слабкістю, як приниженя. Якщо дитина вважає, що ми несправедливі, покарання подіє тільки в зворотній бік.
• Дитина не повинна боятися покарання. Не покарання вона має боятися, не гніву нашого, а нашого засмучення.